перемови

ПЕРЕМО́ВИ, мо́в, мн.

1. заст. Переговори.

Прошу пана воєводу керувать поки новака не до бою, а до перемов; очевидячки, язиком володіє він ліпше, ніж мечем (Стар., Облога.., 1961, 28);

Вигук вартового. Хвилинне чекання. Перемови… І вже стоїть Бармаш за подвійною загорожею колючого дроту (Коз., Гарячі руки, 1960, 166).

Вести́ перемо́ви — обговорювати що-небудь з метою з’ясування думок, настроїв, позиції сторін або укладання угоди.

З тіунами, гінцями, всіма людьми, що приходили до княжого терема в цю ранню годину, розмовляли Свенелд, воєводи й бояри, вони ж вели перемови з гінцями земель, творили суд і правду людям (Скл., Святослав, 1959, 172).

2. одн. перемо́ва, и, ж., розм. Те саме, що розмо́ва.

Раптом двері купе різко відсунулись. Дівчина пружно вихилилась з них, так, наче вона підслухала наші перемови і мала зараз пробрати нас (Хор., Ковила, 1960, 42);

Він ходив на станцію, дивився на них, слухав їхню перемову (Рудь, Гомін.., 1959, 29).