перемінка
ПЕРЕМІ́НКА, и, ж., розм.
1. Те саме, що перемі́на 3.
Гроші зараз же пропивалися, проїдалися, а одежинка надягалася на старе рам’я й носилася без перемінки (Мирний, І, 1949, 234);
Послухав жінку Та взяв на перемінку Пістревії із Харкова штани (Г.-Арт., Байки.., 1958, 148).
2. Те саме, що перемі́на 5.
Школярі лекцій не знають, і він [учитель] стає смутний… Ось він виходить на перемінку (Вас., І, 1959, 200);
На перемінках із двору вибігали школярі (Панч, На калин. мості, 1965, 34).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Перемінка — Пере́мінка іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- перемінка — -и, ж., розм. 1》 Те саме, що переміна 3). 2》 Те саме, що переміна 5). Великий тлумачний словник сучасної мови
- перемінка — ПЕРЕМІ́НКА, и, ж., розм. Те саме, що перемі́на 3. Гроші зараз же пропивалися, проїдалися, а одежинка надягалася на старе рам'я й носилася без перемінки (Панас Мирний); Послухав жінку Та взяв на перемінку Пістревії із Харкова штани (П. Гулак-Артемовський). Словник української мови у 20 томах
- перемінка — Переміна, -ни ж. 1) Перемѣна. 2) Замѣна, перемѣна кого или чего другимъ. Гей подай, батьку, подай переміну, бо я марно загину. Грин. III. 595. Та їх (дітей) треба обмить, треба й облатать, треба й обіпрать... а ви знаєте, шо мені ж переміни нема ніякої. Словник української мови Грінченка