1. Словник української мови в 11 томах

перенісся

ПЕРЕНІ́ССЯ, я, с. Верхня частина носа у людини й деяких тварин, що міститься між очима й безпосередньо прилягає до лоба, утворюючи заглиблення.

Держить [Прокіп Іванович] коня за перенісся і уздечку накидає, вже й гнузда (Стор., І, 1957, 183);

Низька та огрядна така [наймичка], чорнява з чорними очима, з товстими бровами, що аж зрослися вони у неї на переніссі (Мирний, І, 1954, 232);

Мирних нарешті влаштував окуляри на переніссі й тепер блискав на всі боки золотом і протертим склом (Перв., Дикий мед, 1963, 289).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перенісся — перені́сся іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. перенісся — [пеиреин’іс':а] -с':а, р. мн. -с':іў Орфоепічний словник української мови
  3. перенісся — -я, с. Верхня частина носа у людини й деяких тварин, що міститься між очима та безпосередньо прилягає до лоба, утворюючи заглиблення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. перенісся — ПЕРЕНІ́ССЯ, я, с. Верхня частина носа у людини й деяких тварин, що міститься між очима й безпосередньо прилягає до лоба, утворюючи заглиблення. Держить [Прокіп Іванович] коня за перенісся і уздечку накидає, вже й гнузда (О. Словник української мови у 20 томах
  5. перенісся — Перені́сся, -сся; -ні́сся, -ні́ссів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. перенісся — Перенісся, -ся с. Переносье. Як у кого на переноссі брови сходяться одна з другою, той буде нещасливий. Чуб. І. 86. Словник української мови Грінченка