1. Словник української мови в 11 томах

перепеличка

ПЕРЕПЕЛИ́ЧКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до перепели́ця.

— Чисть перепелички, а не одривайсь од роботи, — поважно вимовив він (Крим., Вибр., 1965, 404);

*У порівн. В шумі, в тютюновому диму, як у тумані, пройшла наймичка сіра, як перепеличка (Головко, II, 1957, 53).

2. перен., розм. Пестлива назва дівчини, жінки (перев. при звертанні)

— Чого це ти, сину, так унадився в те поле, що й у неділю не посидиш дома? — питає Мотря. — Чи ти, бува, не нагледів чого там? — Егеж, нагледів, — сміється Чіпка: — там така перепеличка! (Мирний, І, 1949, 164);

Зустрівсь Комар на лузі край села Та й каже, сміючись: — Добривечір, сестричко! А ти вже тут чого, моя перепеличко? (Гл., Вибр., 1951, 86).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перепеличка — перепели́чка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. перепеличка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до перепелиця. 2》 перен., розм. Пестлива назва дівчини, жінки (перев. при звертанні). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. перепеличка — ПЕРЕПЕЛИ́ЧКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до перепели́ця. – Чисть перепелички, а не одривайсь од роботи, – поважно вимовив він (А. Кримський); * У порівн. В шумі, в тютюновому диму, як у тумані, пройшла наймичка сіра, як перепеличка (А. Головко). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
  4. перепеличка — Перепеличка, -ки ж. ум. отъ перепелиця. Словник української мови Грінченка