1. Словник української мови в 11 томах

перепілчин

ПЕРЕПІ́ЛЧИН, а, е. Прикм. до перепі́лка; належний перепілці.

Перепілчині дітки Носять з поля колоски (Стельмах, Живі огні, 1954, 34);

Перепілчине підпадьомкання.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перепілчин — перепі́лчин прикметник Орфографічний словник української мови
  2. перепілчин — -а, -е. Прикм. до перепілка. || Належний перепілці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. перепілчин — ПЕРЕПІ́ЛЧИН, а, е. Прикм. до перепі́лка; належний перепілці. Перепілчині дітки Носять з поля колоски (М. Стельмах); Перепілчине підпадьомкання. Словник української мови у 20 томах