1. Словник української мови в 11 томах

переродження

ПЕРЕРО́ДЖЕННЯ, я, с.

1. Дія і стан за знач. переро́джуватися, перероди́тися.

І публіка, і ми, актори, забували, що виконавцеві тоді було вже 56 років. Марко Лукич [Кропивницький] перероджувався, молодшав. На таке переродження здатні лише виняткові акторські індивідуальності (Минуле укр. театру, 1953, 57);

Йому трапилось зійтися з Кірсановим, і почалося його переродження на особливу людину (Черн., Що робити?, перекл. Дукина, 1936, 298);

Під впливом нікотину поступово відбувається так зване переродження серцевого м’яза, внаслідок чого знижується працездатність [серця] (Наука.., 7, 1957, 27).

2. перен., зневажл. Втрата революційного світогляду під впливом реакційної ідеології; ідейно-політичний занепад.

Російські марксисти давно вже вказують на те переродження старого російського, класичного, революційного народництва, яке невпинно відбувається з вісімдесятих років минулого століття (Ленін, 8, 1970, 74).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. переродження — переро́дження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. переродження — [пеиреироджеин':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  3. переродження — -я, с. Дія і стан за знач. перероджуватися, переродитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. переродження — ПЕРЕРО́ДЖЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. переро́джуватися, перероди́тися. І публіка, і ми, актори, забували, що виконавцеві тоді було вже 56 років. Марко Лукич [Кропивницький] перероджувався, молодшав. Словник української мови у 20 томах