переучувати
ПЕРЕУ́ЧУВАТИ, ую, уєш і ПЕРЕВЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕУЧИ́ТИ, учу́, у́чиш і ПЕРЕВЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех.
1. Учити кого-небудь заново, по-іншому.
А потім, помовчавши, додав [батько]: — щось багато ми його учили, коли б ще не прийшлося переучувати! (Мирний, IV, 1955, 39);
— Викопав Каргата десь Наринський, а переучувати його доведеться мені. — Валентин, Модестович зітхнув (Шовк., Інженери, 1956, 14);
— Я з мужика вийшов.. Для нього душу свою готовий вивернути, і ти мене не перевчай (Тют., Вир, 1964, 105);
Що мати навчить, то й батько не перевчить (Укр.. присл.., 1955, 126);
[Єфросина:] Ой господи, яка кумпанія!.. [Горпина:] Вже яка є кумпанія, така й буде. Ви вже нас не перевчите (Н.-Лев., II, 1956, 480).
2. Учити що-небудь ще раз, повторно.
3. Учити кого-, що-небудь більше, ніж слід.
4. Учити всіх або багатьох.
— Та що вже будемо робить — Самому всіх не перевчить! (Гл., Вибр., 1951, 35);
[Данило та Ярило (перестали битись):] Ой господи! Скільки ж то вона [вчителька] дітей перевчила: може, сотні зо дві!.. (Григ., Вибр., 1959, 470).
5. розм. Вивчати все або багато чого-небудь.
— Так не можна: одній душі перевчити всю науку. Треба всім потрошки — бо то хліб, — повчала [бабка] (Кач., II, 1958, 32).
Значення в інших словниках
- переучувати — переу́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- переучувати — див. переробляти Словник синонімів Вусика
- переучувати — -ую, -уєш і перевчати, -аю, -аєш, недок., переучити, -учу, -учиш і перевчити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Учити кого-небудь заново, по-іншому. 2》 Учити що-небудь іще раз, повторно. 3》 Учити кого-, що-небудь більше, ніж слід. 4》 Учити всіх чи багатьох. 5》 розм. Вивчати все чи багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- переучувати — ПЕРЕУ́ЧУВАТИ, ую, уєш і ПЕРЕВЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕУЧИ́ТИ, учу́, у́чиш і ПЕРЕВЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., кого. 1. Учити кого-небудь заново, по-іншому. Словник української мови у 20 томах