перечувати
ПЕРЕЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм.
1. Чути від кого-небудь.
Кучугура нахилився над Бистриковою головою і таємниче зашепотів: — У рудничому комітеті я одним вухом перечував: твоїй бригаді збираються давати комуністичне звання (Чорн., Красиві люди, 1961, 33);
Лукина перечула через людей, що Улас уже заручився, і втратила останню надію на своє щастя (Н.-Лев., III, 1956, 348);
Прийшли вони до Антося, перечувши, що він такий митець (Свидн., Люборацькі, 1955, 95);
Рано в кухні перечула [Кранцьовська] від кухарки, що Славко ходив до вдови Варвари (Март., Тв., 1954, 295).
Чу́ти-перечува́ти — дізнаватися про що-небудь з чуток, розмов і т. ін.
Аж ось чую-перечуваю, кажуть люди, що вийшли такі скриньки, що машиною ріжуть січку (Фр., II, 1950, 38).
2. Відчувати, переживати все або багато чого-небудь.
Що нам доводилося перечувати й переживати від її гри, котрій тілько дивуєшся і не знаєш, з чим порівняти (Мирний, V, 1955, 422).
Значення в інших словниках
- перечувати — перечува́ти дієслово недоконаного виду чути від кого-небудь; відчувати, переживати багато чого-небудь розм. Орфографічний словник української мови
- перечувати — -аю, -аєш, недок., перечути, -ую, -уєш, док., розм. 1》 Чути від кого-небудь. Чути-перечувати — дізнаватися про що-небудь із чуток, розмов і т. ін. 2》 Відчувати, переживати все чи багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- перечувати — ПЕРЕЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. 1. Чути від кого-небудь. Лукина перечула через людей, що Улас уже заручився, і втратила останню надію на своє щастя (І. Словник української мови у 20 томах
- перечувати — ДІЗНАВА́ТИСЯ (ДОЗНАВА́ТИСЯ) (з'ясовувати, розгадувати щось, одержувати відомості про когось, щось), ДОВІ́ДУВАТИСЯ, УЗНАВА́ТИ (ВЗНАВА́ТИ), ЗВІ́ДУВАТИ, ДОПИ́ТУВАТИСЯ, ПЕРЕСВІ́ДЧУВАТИСЯ, ПРОВІ́ДУВАТИ розм., ПРОЗНАВА́ТИ розм., РОЗЗНАВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови