пернач
ПЕРНА́Ч, а́, ч. Старовинна зброя — коротка палиця з металевим наконечником на зразок оперення; символ влади у козаків.
— Ану-мо! За мною, діти! Бий їх на всю руку! — гукнув сотник і з перначем кинувся вниз на відступаючого ворога (Стар., Облога.., 1961, 75);
Попереду бунчужний ніс бунчук, а слідом з шапками під пахвою ішли полковники, курінні отамани і сотенні з перначами чи значками в руках, кому було що по стану положено (Панч, Гомон. Україна, 1954, 256).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пернач — перна́ч іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- пернач — -а, ч. Полковницька булава, де на стрижні замість кулі було оперення із шести металевих пластинок, які стирчали у різні боки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пернач — ПЕРНА́Ч, а́, ч. Старовинна зброя – коротка палиця з металевим наконечником на зразок оперення; символ влади у козаків. – Ану-мо! За мною, діти! Бий їх на всю руку! – гукнув сотник і з перначем кинувся вниз на відступаючого ворога (М. Словник української мови у 20 томах
- пернач — I різновид булави; у ХVII ст. атрибут влади козацької старшини. II вид булави, гол. символ полковницької влади в Україні в XVII-XVIII ст.; срібна або визолочена палиця, дещо менша від булави, з верхівкою у вигляді кулі з 6-ма ажурними ребрами-пір'їнами. Універсальний словник-енциклопедія
- пернач — Пернач, -ча м. = пірнач. Словник української мови Грінченка