1. Словник української мови в 11 томах

перпендикулярний

ПЕРПЕНДИКУЛЯ́РНИЙ, а, е. Який є перпендикуляром.

Дві прямі.., які перетинаються між собою під прямим кутом, називаються взаємно перпендикулярними (Геом., І, 1956, 14);

// Розташований під прямим кутом до чого-небудь.

У процесі письма треба прагнути до того, щоб косі лінії зошита і написані на лінії букви були перпендикулярні до краю стола (Шк. гігієна, 1954, 146).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перпендикулярний — перпендикуля́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. перпендикулярний — див. СТОРЧОВИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. перпендикулярний — [пеирпеиндиекул’арнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. перпендикулярний — -а, -е. Який є перпендикуляром. || Розташований під прямим кутом до чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. перпендикулярний — ПЕРПЕНДИКУЛЯ́РНИЙ, а, е. Який є перпендикуляром. Дві прямі.., які перетинаються між собою під прямим кутом, називаються взаємно перпендикулярними (з навч. літ.); // Розташований під прямим кутом до чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  6. перпендикулярний — перпендикуля́рний (лат. perpendicularis) той, що утворює прямий кут з прямою або площиною. Словник іншомовних слів Мельничука