перти

ПЕ́РТИ, пру, преш, недок., фам.

1. неперех. Іти, їхати далеко, на велику відстань.

[Xристина:] А звідки ти, хлопчику? [Хлопчик:] Я з Головчинців. [Xристина:] Бідне — такий світ перло проти ночі! (Вас., III, 1960, 454);

Зараз бригада прибула сюди, на останній штурм. Цілу добу перли на повному газі, щоб встигнути… (Гончар, III, 1959, 406).

2. неперех. Іти, пересуватися, тікати швидко, навально і т. ін., незважаючи ні на які перешкоди; намагатися проникнути кудись без дозволу.

Багачі вже далеко. Врісши в сідла, пруть, не розбираючи, чи є хто на дорозі, чи нема (Хотк., ІІ, 1966, 41);

— Кажуть, без дозволу невільно, куди ж преш? (Ле, Хмельницький, І, 1957, 91);

// Пересуватися або насуватися великою масою.

Між рядняних наметів і яток пруть валом люди, коні і поліцейські (Коцюб., II, 1955, 237);

— Пре, так пре [фашист], що й зупинити годі (Тют., Вир, 1964, 336);

// перен. Намагаючись досягти чого-небудь, діяти напролом.

— Моя вдача така, що як уже в що вдамся, то зажмурю очі, зціплю зуби і пру та й пру, доки сили стає! (Фр., III, 1950, 20).

◊ Пе́рти на роже́н; Пе́рти про́ти рожна́ див. роже́н.

3. перех. Нести на собі що-небудь важке, громіздке, велике або когось великого, важкого.

— І охота ж вам було ото наряди в клунках перти, — дивувався Нестір (Гончар, І, 1959, 40);

Знов Марфа, вибиваючись із сил, перла в’язку осоки (Ле, Вибр., 1939, 95);

// Рухати що-небудь, штовхаючи або тягнучи.

Одно — творити язиком, а друге — перти плуга (Укр.. присл.., 1955, 186);

Де взялися й санчата. Витягли дяка з шинку надвір, запрягли; насідало молодиць повнісінькі санчата, ще й зверху, дяк аж угинається та самотужки пре (Мирний, І, 1949, 300);

// Штовхаючи, примушувати кого-небудь вийти звідкись або зайти куди-небудь; силоміць відправляти кого-небудь кудись.

Чорти перелякались, та врозтіч.., а я, мов помелом, їх мету та все далі у пекло пру та пру (Стор., І, 1957, 357);

// Силою примушувати ворога відступати, йти геть, залишати що-небудь.

— Наші війська розгромили фашистів під Москвою і пруть їх далі. Вся земля горить під їх ногами (Тют., Вир, 1964, 529);

// до чого, перен., рідко. Спонукати до чого-небудь, штовхати на щось (перев. погане).

Поганий економічний порядок невдержимою силою пре нашого мужика — особливо біднішого — до п’янства (Фр., XVI, 1955, 68);

Іван застогнав усією душею. Все рвалося у ньому. Все перло його на дуже непевне діло (Круш., Буденний хліб.., 1960, 223).

4. неперех. Виходити, вибиватися, виступати назовні.

Високий, тонкий [Тимко], з-під картуза чорні кучері пруть, очі гарячі.. дивляться спідлоба (Тют., Вир, 1964, 6);

// Буйно рости.

— Тут, бачите, чорний пар, — і всяка тобі лобода та щириця як з води пре… (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 103);

// перен. Дуже сильно, виразно виявлятися.

Одвертість з нього аж пре (Коцюб., II, 1955, 242);

[2-й син:] З його сила так і пре (Олесь, Вибр., 1958, 466);

Павлюк без вагання доводить, що від Радивона пре дрібновласницька стихія, і що це людина непочесної вдачі (Горд., Дівчина.., 1954, 81);

// чим, безос. Доноситися, чутися; тхнути, відгонити (про неприємний, сильний запах).

Від нього так і перло карболкою і оцтовим смородом кінського поту (Тют., Вир, 1964, 523).

◊ З душі́ пре (пе́рло) — хтось відчуває неприязнь, огиду до кого-, чого-небудь.

Як не бачу — душа мре, а побачу — з душі пре (Укр.. присл.., 1955, 113);

— Накуплю усього, що побачу, та й наїмся, щоб аж з душі перло!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 475);

Пе́рти тумана́ [в о́чі] кому — те саме, що Напуска́ти тума́ну ( див. тума́н).

— Ну, не пріть же мені тумана в очі, а говоріть по правді, — сказав Густав (Фр., III, 1950, 389);

Пре [пе́рло] дух з кого — стає важко дихати, перехоплює подих комусь.

— Цу-цу... — сказав іще Рябкові тут Явтух, — Цу-цу… задихавшись, мов з його перло дух (Г.-Арт., Байки.., 1958, 54).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

перти

Значення в інших словниках