1. Словник української мови в 11 томах

перчити

ПЕРЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, недок., перех.

1. Сипати перець у страву, посипати, приправляти перцем.

Він сідає.. за стіл, очікує сніданку і незабаром зі смаком перчить картопляну юшку (Стельмах, II, 1962, 297);

Помідори ріжуть кружальцями, поливають оцтом, солять, перчать і посипають зеленою цибулею (Укр. страви, 1957, 37);

*Образно. Він краяв хліб, підсовував страви, перчив їх жартами і ніби аж був радий, що зібрав за столом таке товариство (Мушк., Серце.., 1962, 117).

2. перен., розм. Лаяти кого-небудь.

— Он як він її перчить. Молодець! Не приворожила, значить, вона його ні зіллям наговірним, ні іншими чарами (Шиян, Гроза.., 1956, 268).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перчити — перчи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. перчити — [пеирчитие] -чу, -чиш, -чиемо, -чиете; нак. -чи, -ч'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. перчити — -чу, -чиш, недок., перех. 1》 Сипати перець у страву, посипати, приправляти перцем. 2》 перен., розм. Лаяти кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. перчити — Перчи́ти, перчу́, -чи́ш, -ча́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. перчити — ПЕРЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, недок., що. 1. Сипати перець у страву, посипати, приправляти перцем. Він сідає .. за стіл, очікує сніданку і незабаром зі смаком перчить картопляну юшку (М. Словник української мови у 20 томах
  6. перчити — Чу, -чиш, недок. Проводити статевий акт. Туди не заходити: Сашка якусь тьолку перчить. Словник сучасного українського сленгу
  7. перчити — ЛА́ЯТИ (різкими словами висловлювати осуд, докори), СВАРИ́ТИ, ЛА́ЯТИСЯ, СВАРИ́ТИСЯ, КАРТА́ТИ, ГА́НИТИ, ГРОМИ́ТИ, РОЗНО́СИТИ підсил., КЛЯ́СТИ́ розм., ВІДЧИ́ТУВАТИ розм., ЧИ́СТИТИ розм., ГРІ́ТИ розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ГРИ́ЗТИ розм., НАБИРА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. перчити — Пе́рчити, -чу, -чиш гл. О козлахъ: оплодотворять самку. Цапи... перчать кози, від чого ті стають кітні. Шух. І. 211. --------------- Перчити, -чу, -чи́ш гл. Перчить, посыпать перцемъ. Чим ми їм будем солити? Чим ми їм будем перчити? О. 1862. IV. 19. Словник української мови Грінченка