пестити
ПЕ́СТИ́ТИ, пе́щу́, пе́стиш, недок., перех. і без додатка.
1. Ніжно торкаючись, гладячи і т. ін. кого-небудь, виявляти до нього любов, ласку; голубити.
Маму свою небагато й пам’ятаю. Тільки й згадую, як мене пестила й цілувала і називала рум’яним яблучком (Фр., III, 1950, 96);
Дід дуже полюбив маленького Петруся, любив брати його на руки, садив його собі на коліна і пестив його, і грався з ним, як з котеням (Н.-Лев., IV, 1956, 219);
Підпільники.. турбувалися цим школяриком, що встиг довчитися лише до другого класу, передавали його один одному, годували, пестили суворою рукою, звиклою до толу й гранати (Ю. Янов., ІІ, 1954, 11);
Обняла [Оленка], ніжно гладила, пестила телятко, що смоктало їй пальці (Горд., II, 1959, 27).
◊ Пе́сти́ти очи́ма кого, що — ніжно, з любов’ю дивитися на кого-, що-небудь.
Хачатуров пестить очима її невеличку фігурку (Донч., II, 1956, 275).
2. перен. Діючи на органи чуттів, виклика́ти приємне відчуття (про сонце, вітер і т. ін.).
Море дихає; свіжий, солоний віддих його шелестить листвою, пестить обличчя, бадьорить груди (Коцюб., І, 1955, 289);
Вітер пестив оксамитовим крилом обличчя (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 72);
Сонечко вже ген-ген підбилося, пестить теплом (М. Ол., Леся, 1960, 61).
◊ Пе́сти́ти ву́хо див. ву́хо.
3. З любов’ю вирощувати, викохувати дитину, ніжно піклуватися про неї.
Любка росла, як у садку вишня.. Нимидора жалувала її, пестила й не давала робить важкої роботи (Н.-Лев., II, 1956, 244);
[Мар’яна:] Було б тобі, мамо, не пестити мене, було б не купати в барвінку, було б утопити маленькою, то не мала б тепер жалю (Вас., ІІІ, 1960, 54);
*Образно. Життя не дуже його пестило (Коп., Лейтенанти, 1947, 6);
// Дбайливо доглядати.
У всіх [дівчат] маленькі кошики в руках, І кожду квітку пильно оглядають, Пестять і підливають на грядках (Фр., XI, 1952, 292);
Він пестив її [борідку] й викохував, як викохує в оранжереї талановитий садівник кущик заморської рослини (Донч., VI, 1957, 519).
4. Виношувати, плекати (думку, надію і т. ін.).
Пестила [Маланка] мрію про землю, а земля встала проти неї ворожа, жорстока, збунтувалась і втікла з рук. Як марево поманила і як марево щезла (Коцюб., II, 1955, 105).
Значення в інших словниках
- пестити — пе́сти́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- пестити — Голубити, милувати, лащити; (дитину) викохувати, вигойдувати, доглядати; (мрію) плекати, виплекувати, виношувати; р. пестувати. Словник синонімів Караванського
- пестити — I викохувати, виходжувати, випестувати, відкохувати, голубити, мазати, ніжити, плекати, приголублювати II див. бавити; балувати; ростити Словник синонімів Вусика
- пестити — [пестиетие] пешчу, -стиеш; нак. пес'т', пес'т'теи і [пеиститие] -еишчу, пестиеш; нак. -сти, -с'т'іт' Орфоепічний словник української мови
- пестити — пещу, пестиш, недок., перех. і без додатка. 1》 Ніжно торкаючись, гладячи і т. ін. кого-небудь, виявляти до нього любов, ласку; голубити. 2》 перен. Діючи на органи чуттів, викликати приємне відчуття (про сонце, вітер і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- пестити — Пе́сти́ти, пе́щу, пе́стиш, пе́стять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пестити — ПЕ́СТИ́ТИ, пе́щу́, пе́стиш, недок., кого і без дод. 1. Ніжно торкаючись, гладячи і т. ін. кого-небудь, виявляти до нього любов, ласку; голубити. Маму свою небагато й пам'ятаю. Тільки й згадую, як мене пестила й цілувала і називала рум'яним яблучком (І. Словник української мови у 20 томах
- пестити — ВИРО́ЩУВАТИ (дбайливо доглядаючи, сприяти ростові кого-, чого-небудь), РОЗВО́ДИТИ, КУЛЬТИВУВА́ТИ, РОСТИ́ТИ, ВИХО́ДЖУВАТИ, ЗРО́ЩУВАТИ, ВИРОСТА́ТИ рідше, ВИРОЩА́ТИ рідко, ВИКО́ХУВАТИ, ПЛЕКА́ТИ, ПЕ́СТИ́ТИ, КОХА́ТИ, ПЕ́СТУВАТИ, ЛЕЛІ́ЯТИ... Словник синонімів української мови
- пестити — Пести́ти, -щу́, -стиш гл. Нѣжить, лелѣять; баловать, няньчить. Пести мене, моя пене, як малу дитину. К. Досв. 44. Словник української мови Грінченка