пилка
ПИ́ЛКА, и, ж.
1. Металевий інструмент з зубцями для розпилювання різних матеріалів.
Щепи сохли.. — не берегло їх дозорливе око, не ходили коло їх ніж та пилка садовника, сам він кудись подівся (Мирний, IV, 1955, 205);
Пиляли вони [теслярі] дерево, дзижчала пилка, і на землю сипався біленький порох (Хижняк, Тамара, 1959, 181);
Загупало, задзенькало в кузні залізо, завила в теслярні пилка-циркулярка (Ряб., Жайворонки, 1957, 71)
2. Маленький терпужок.
Пилка для нігтів.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пилка — Пи́лка: — м'яч [24,VI,VII] — тут: м'яч [19] пилка ( = м’яч) [MО,IV] Словник з творів Івана Франка
- пилка — пи́лка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири пи́лки Орфографічний словник української мови
- пилка — -и, ж. 1》 Металевий інструмент із зубцями для розпилювання різних матеріалів. 2》 Маленький терпужок. Пилка для нігтів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пилка — Пи́лка, -лки, -лці; пи́лки, пи́лок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пилка — ПИ́ЛКА, и, ж. 1. Металевий інструмент з зубцями для розпилювання різних матеріалів. Щепи сохли .. – не берегло їх дозорливе око, не ходили коло їх ніж та пилка садовника [садівника], сам він кудись подівся (Панас Мирний); Пиляли вони [теслярі] дерево... Словник української мови у 20 томах
- пилка — Інструмент для ручного або машинного різання предметів; циркулярні, стрічкові, ланцюгові п. Універсальний словник-енциклопедія
- пилка — ПИ́ЛКА (інструмент для розпилювання); ПИЛА́ (більша); НОЖІ́ВКА (з однією ручкою, невелика). Мигали зубки пилок. Тільки летіла в яму тирса (С. Чорнобривець); Не лізь туди з сокирою, де пила не була (прислів'я); Все щось тре (Іван Кіндратович) напилком, пиляє ножівкою, свердлить (Д. Ткач). Словник синонімів української мови