1. Словник української мови в 11 томах

пилюка

ПИЛЮ́КА, и, ж., розм. Те саме, що пилю́га́.

Федір, упоравшись, увійшов увесь мокрий, у грязі, у пилюці (Мирний, І, 1954, 307);

Вулиця, якою йшла Ольга, була курна. Праворуч їхали вози, тягнулась за возами худоба, зрідка показувалась, знявши хмари пилюки, машина (Вільде, Сестри.., 1958, 110).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пилюка — пилю́ка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. пилюка — див. пил; сміття Словник синонімів Вусика
  3. пилюка — [пиел'ука] -кие, д. і м. -л'уц'і Орфоепічний словник української мови
  4. пилюка — -и, ж., розм. Те саме, що пилюга. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пилюка — див. пил Словник чужослів Павло Штепа
  6. пилюка — ПИЛЮ́КА, и, ж., розм. Те саме, що пилю́га́. Федір, упоравшись, увійшов увесь мокрий, у грязі, у пилюці (Панас Мирний); Вулиця, якою йшла Ольга, була курна. Словник української мови у 20 томах
  7. пилюка — аж пил (пилю́ка) кури́ть. Дуже інтенсивно, напружено, сильно. — А Ласій таки курник будує.— Будує? — Аж пил курить (Ю. Збанацький); За віком (Конопельський) — теж не жовторотий підліток. Можна було вже й у вечірній (школі) вчитись. Фразеологічний словник української мови
  8. пилюка — ПИЛ (дрібні частинки ґрунту, що зависають у повітрі або вкривають якусь поверхню), ПО́РОХ, ПОРОХНЯ́ВА, ПОРОХНЯ́ рідше, ПОРОХНО́ рідше, ПРАХ заст.; ПИЛЮ́ГА розм., ПИЛЮ́КА розм., ПИЛЯ́КА рідше, КО́ПІТ розм. рідше (густий); КУ́РЯВА, КУ́РИЩЕ підсил. Словник синонімів української мови
  9. пилюка — Пилю́ка, -ки ж. = пилюга. Словник української мови Грінченка