1. Словник української мови в 11 томах

пирійка

ПИРІ́ЙКА, и, ж., діал. Пирій.

Сів [Северко] на межі, густо зарослій пирійкою, а подекуди й колючим осотом та будяком (Іщук, Вербівчани, 1961, 11);

Розпряжені коні зразу ж почали смачно вигризати молоду пирійку (Стельмах, ІІ, 1952, 268).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пирійка — пи́рійка: бурьянъ [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. пирійка — пирі́йка іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  3. пирійка — -и, ж., діал. Пирій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пирійка — ПИРІ́ЙКА, и, ж., діал. Пирій. Сів [Северко] на межі, густо зарослій пирійкою, а подекуди й колючим осотом та будяком (А. Іщук); Розпряжені коні зразу ж почали смачно вигризати молоду пирійку (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах