1. Словник української мови в 11 томах

писарець

ПИСАРЕ́ЦЬ, рця́, ч. Зневажл. до пи́сар.

Не схибнув [Кирило Іванович] ні разу, так що через рік сидів уже на місці помічника столоначальника і кричав на таких, як сам, писарців (Мирний, І, 1954, 156);

Чи от як позиватися: треба написати прошеніє — йдеш до писарця, несеш карбованця. А писарець, користуючись з твоєї темноти, навмисне напише так, щоб воно не помогло, щоб ти й удруге йшов до нього та ніс карбованця… (Коцюб., І, 1955, 451).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. писарець — писаре́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. писарець — -рця, ч. Зневажл. до писар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. писарець — ПИСАРЕ́ЦЬ, рця́, ч., зневажл. Зменш. до пи́сар. Не схибнув [Кирило Іванович] ні разу, так що через рік сидів уже на місці помічника столоначальника і кричав на таких, як сам, писарців (Панас Мирний); Чи от як позиватися: треба написати прошеніє... Словник української мови у 20 томах