1. Словник української мови в 11 томах

пих

ПИХ, виг.

1. Звуконаслідування, що виражає своєрідні звуки.

Дитя те, голим тілом вилискуючи, дригає ніжками, іноді голосить, іноді тільки пихкає (пих!)… (Вишня, II, 1956, 21).

2. розм. Уживається як присудок за знач. пи́хкати.

День грудневий, як сірник: пих! — і нема. За трудовим клопотом незчуєшся, як і вечір спаде на землю (Рад. Укр., 18.ХІІ 1962, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пих — пих 1 вигук незмінювана словникова одиниця пих 2 присудкове слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. пих — виг. 1》 Звуконаслідування, що виражає своєрідні звуки. 2》 розм. Уживається як присудок за знач. пихкати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пих — ПИХ, виг. 1. Звуконаслідування, що виражає своєрідні звуки. Дитя те, голим тілом вилискуючи, дригає ніжками, іноді голосить, іноді тільки пихкає (пих!)... (Остап Вишня). 2. розм. Уживається як присудок за знач. пи́хкати. День грудневий, як сірник: пих!... Словник української мови у 20 томах