1. Словник української мови в 11 томах

пихтіти

ПИХТІ́ТИ, хчу́, хти́ш, недок.

1. Те саме, що пи́хкати.

Колісник пихтів, одпихався, а вона [Наташа], як навісна, то одскакувала від його, то, прискакуючи, горнулася, мов вірна собака (Мирний, III, 1954, 277);

Пихтять цигарки, в’ється дим з папірос… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 181);

Паровоз, що мав відвезти мого батька, вже пихтів, фиркав, наче кінь перед бігом (Томч., Готель.., 1960, 76).

2. перен., розм. Виконувати яку-небудь дію, докладаючи надмірні зусилля.

Малий так старався, так пихтів, тягаючи за ними крейду або віхтик, що цілком заслуговував бути повноправним членом їхнього товариства (Ів., Таємниця, 1959, 143).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пихтіти — пихті́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пихтіти — див. звучати; палити; старатися Словник синонімів Вусика
  3. пихтіти — -хчу, -хтиш, недок. 1》 Те саме, що пихкати. 2》 перен., розм. Виконувати яку-небудь дію, докладаючи надмірні зусилля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пихтіти — ПИХТІ́ТИ, хчу́, хти́ш, недок. 1. Те саме, що пи́хкати. Колісник пихтів, одпихався, а вона [Наташа], як навісна, то одскакувала від його, то, прискакуючи, горнулася, мов вірна собака (Панас Мирний); Паровоз, що мав відвезти мого батька, вже пихтів... Словник української мови у 20 томах
  5. пихтіти — Чу, -тиш, недок., див. пихкати. Словник сучасного українського сленгу
  6. пихтіти — ПИ́ХКАТИ (уривчасто дихати від надмірних зусиль, видаючи характерні звуки), ПИХТІ́ТИ, ПИХКОТІ́ТИ підсил., ЧМИ́ХАТИ, ЧМИХКОТІ́ТИ підсил., ПУ́ХКАТИ рідше; СОПІ́ТИ, СОПТИ, СА́ПАТИ, ФУ́КАТИ діал. (з присвистом випускаючи повітря через ніс). — Док. Словник синонімів української мови