1. Словник української мови в 11 томах

плавучий

ПЛАВУ́ЧИЙ, а, е.

1. Який плаває, розташований, лежить на воді.

— Не крию, стільки ж лякає мене та плавуча виспа, скільки і вабить (Л. Укр., III, 1952, 743);

Інспектор уже пройшов палубу «Колумба» і плавучим містком зійшов на берег (Трубл., Шхуна.., 1940, 75);

Плавучий завод; Плавуча крига.

2. Здатний триматися на поверхні води, плавати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плавучий — плаву́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. плавучий — Пливучий, плавний, плавкий. Словник синонімів Караванського
  3. плавучий — -а, -е. 1》 Який плаває, розташований, лежить на воді. Плавучий завод. Плавуча крига. 2》 Здатний триматися на поверхні води, плавати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. плавучий — ПЛАВУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який плаває, розташований, лежить на воді. – Не крию, стільки ж лякає мене та плавуча виспа, скільки і вабить (Леся Українка); Інспектор уже пройшов палубу “Колумба” і плавучим містком зійшов на берег (М. Словник української мови у 20 томах
  5. плавучий — ПЛАВУ́ЧИЙ (який плаває, розташований, лежить на воді), ПЛАВНИ́Й. У морі не було зеніток.. Одна плавуча батарея на все море (В. Кучер); Зберігало своє значення і запорозьке плавне військо — флотилія з так званих чайок (великих човнів) (з підручника). Словник синонімів української мови