плановий
ПЛА́НОВИЙ, а. е.
1. Прикм. до план 2.
Плановий характер соціалістичної економіки;
// Який складає виробничі плани та стежить за їх здійсненням.
На будь-якому підприємстві є.. плановий і бухгалтерський апарати (Наука.., 5, 1959, 5);
Плановий відділ.
2. Який спирається на планування ( див. планува́ння¹); здійснюваний за планом.
Соціалістичне господарство за своєю природою — господарство планове (Вісник АН, 1, 1957, 5);
Потяглися довгі валки полонених. Випавши з орбіти загального планового руху, брели поволі й без мети (Довж., І, 1958, 361);
Планове керування виробництвом.
3. Передбачений, визначений планом (у 1, 2 знач.).
Планові розбивки визначають розташування споруди на місцевості та її розміри (Довідник сіль. будівельника, 1956, 137);
Планові ціни, побудовані на науковій основі, повинні.. сприяти зміцненню режиму економії суспільної праці (Ком. Укр., 3, 1965, 58);
Планові завдання збільшуйте (Ю. Янов., II, 1954, 140).
Значення в інших словниках
- плановий — пла́новий прикметник Орфографічний словник української мови
- плановий — [плановией] м. (на) -вому /-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
- плановий — -а, -е. 1》 Прикм. до план I 2). || Який складає виробничі плани та стежить за їх здійсненням. Плановий відділ. 2》 Який спирається на планування (див. планування I); здійснюваний за планом. Планове керування виробництвом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- плановий — ПЛА́НОВИЙ, а, е. 1. Прикм. до план¹ 2. Плановий характер економіки; // Який складає виробничі плани та стежить за їх здійсненням. Плановий відділ. 2. Який спирається на планування (див. планува́ння¹); здійснюваний за планом. Словник української мови у 20 томах
- плановий — ПЛА́НОВИЙ (здійснюваний за планом), ПЛАНОМІ́РНИЙ, ЦІЛЕСПРЯМО́ВАНИЙ, СПРЯМО́ВАНИЙ. Було закладено початок для планової колективної праці (з журналу); Планомірний перерозподіл кадрів (з журналу)... Словник синонімів української мови