плескуватий
ПЛЕСКУВА́ТИЙ, ПЛИСКУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що плеска́тий.
Верх гори рівний, навіть плискуватий (Н.-Лев., І, 1956, 383);
На голові в нього — сірий, плескуватий капелюх (Коз., Сальвія, 1959, 35);
Ось під водою навпростець пливе медуза плискувата, слизька, м’яка, як холодець (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 83);
На плескуватому, мов варениця, обличчі лисніла догідлива посмішка (Хижняк, Невгамовна, 1961, 149);
І ось його кочережка готова. Вона плескувата,.. подзьобана невправними ударами молотка (Сенч., Опов., 1959, 7).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- плескуватий — плескува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- плескуватий — плискуватий, -а, -е. Те саме, що плескатий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- плескуватий — ПЛЕСКУВА́ТИЙ, ПЛИСКУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що плеска́тий. Верх гори рівний, навіть плискуватий (І. Нечуй-Левицький); На голові в нього – сірий, плескуватий капелюх (В. Словник української мови у 20 томах
- плескуватий — ПЛО́СКИЙ (про тіло, обличчя — позбавлений звичайних округлостей, опуклостей), ПЛАСКИ́Й, ПЛЕСКА́ТИЙ (ПЛИСКА́ТИЙ), ПЛАСКУВА́ТИЙ, ПЛЕСКУВА́ТИЙ (ПЛИСКУВА́ТИЙ), ПЛЕСКОВА́ТИЙ (ПЛИСКОВА́ТИЙ), ПРИПЛЕ́СКАНИЙ, РОЗПЛЕ́СКАНИЙ (перев. про ніс); РІ́ВНИЙ (про лоб). Словник синонімів української мови