плохий
ПЛОХИ́Й, а́, е́, розм.
1. Те саме, що пога́ний 1; кепський.
Днів два ішов дощ.. Пан.. розхорувався за сі два дні дуже, — плохі все-таки його діла! (Л. Укр., V, 1956, 221);
Хіба у вас таке плохе жито, що сім кіп треба збить? (Кос., Новели, 1962, 69);
[4-й син:] Ех, цю б силу та на Змія! Та чомусь плоха надія… (Олесь, Вибр., 1958, 466).
2. Не злий, не сварливий (про людину); спокійний, смирний.
Такий плохий, хоч у вухо бгай (Номис, 1864, № 3218);
— Він став тихий та плохий, як сирітська дитина (Вовчок, І, 1955, 173).
3. Те саме, що не́мічний 1; кволий.
— Чи вона не хвора в тебе?.. — Чогось плоха стала — все душею колотиться, — співчутливо дивиться [чоловік] на скорбне, запухле від сліз обличчя дружини (Стельмах, І, 1962, 28).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- плохий — плохи́й прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- плохий — (- вдачу) боязкий, несміливий, нерішучий, смирний, тихий, сумирний, СОРОМ'ЯЗЛИВИЙ; Р. поганий. Словник синонімів Караванського
- плохий — див. покірний; слабодухий Словник синонімів Вусика
- плохий — -а, -е, розм. 1》 Те саме, що поганий 1); кепський. 2》 Не злий, не сварливий (про людину); спокійний, смирний. 3》 Те саме, що немічний 1); кволий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- плохий — хохл. (плахой) злий, поганий Словник чужослів Павло Штепа
- плохий — Плохи́й, -ха́, -хе́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- плохий — ПЛОХИ́Й, а́, е́, розм. 1. Те саме, що пога́ний 1; кепський. Днів два ішов дощ .. Пан .. розхорувався за сі два дні дуже, – плохі все-таки його діла! (Леся Українка); Хіба у вас таке плохе жито, що сім кіп треба збить? (Г. Словник української мови у 20 томах
- плохий — СЛАБКИ́Й (який має невелику фізичну силу), СЛАБИ́Й, СЛАБОСИ́ЛИЙ, СЛАБОСИ́ЛЬНИЙ рідше, НЕСИ́ЛЬНИЙ, МАЛОСИ́ЛИЙ, МАЛОСИ́ЛЬНИЙ рідше, БЕЗСИ́ЛИЙ, БЕЗСИ́ЛЬНИЙ рідше, КВО́ЛИЙ, НЕ́МІЧНИЙ, НЕДОЛУ́ГИЙ, НЕДУ́ЖИЙ, НЕМІЦНИ́Й, ХИ́РНИЙ, ХИ́РИЙ, ХИРЛЯ́ВИЙ, ХИРЕ́ННИЙ... Словник синонімів української мови