плужок
ПЛУЖО́К, жка́, ч.
1. Зменш.-пестл. до плуг 1.
Та бодай воли дужі були, А плужок уломився, Ой, щоб мій милий, ой, чорнобривий, Та й додому прибився (Укр.. лір. пісні, 1958, 156);
За плугом Антін іде.. і на руках несе легкий дерев’яний плужок, щоб, не дай бог, не зачепив мертвого шару землі (Чорн., Визволення, 1949, 69).
2. Невеликий кінний або ручний культиватор.
Він робить плужок, яким можна підпушувати в молодому саду міжряддя (Донч., V, 1957, 205).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- плужок — плужо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- плужок — -жка, ч. 1》 Зменш.-пестл. до плуг 1). 2》 Невеликий кінний або ручний культиватор. Великий тлумачний словник сучасної мови
- плужок — ПЛУЖО́К, жка́, ч. 1. Зменш.-пестл. до плуг 1. Та бодай воли дужі були, А плужок уломився, Ой, щоб мій милий, ой, чорнобривий, Та й додому прибився (з народної пісні); За плугом Антін іде .. Словник української мови у 20 томах
- плужок — Плужо́к, -жка ж. ум. отъ плуг. Словник української мови Грінченка