1. Словник української мови в 11 томах

плюгавенький

ПЛЮГА́ВЕНЬКИЙ, а, е, зневажл. Зменш. до плюга́вий.

Насилу виліз із бебехів пан Цибульський: таке плюгавеньке, товстеньке, кирпате (Стор., І, 1957, 154);

Тут на віддалі, Іванові Порфировичу з дружиною дворяни, що стояли внизу, здавалися зовсім маленькими й зовсім плюгавенькими — не пара їм з дружиною, таким огрядним та широким (Полт., Повість.., 1960, 131);

— Он ти який, сеньйоре Олів’єро! Нікчемний, плюгавенький чоловічок. А говорять про тебе хтозна-що! (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 152).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плюгавенький — плюга́венький прикметник зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. плюгавенький — див. гидкий Словник синонімів Вусика
  3. плюгавенький — -а, -е, зневажл. Зменш. до плюгавий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. плюгавенький — ПЛЮГА́ВЕНЬКИЙ, а, е, зневажл. Зменш. до плюга́вий. Насилу виліз із бебехів пан Цибульський: таке плюгавеньке, товстеньке, кирпате (О. Словник української мови у 20 томах
  5. плюгавенький — Плюгаве́нький, -а, -е ум. отъ плюгавий. Словник української мови Грінченка