1. Словник української мови в 11 томах

плямити

ПЛЯМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. плямля́ть; недок., перех.

1. Покривати плямами, лишати на чому-небудь плями.

Кров підсиненими смугами плямить щоки (Стельмах, І, 1962, 383);

// Забруднювати що-небудь.

Дарці аж жаль зробилося плямити адресою листівку (Вільде, Повнол. діти, 1960, 4).

2. перен. Те саме, що плямува́ти 2.

[Старий раб:] Не заздри, брате, не губи душі, святої чистоти їй не плями (Л. Укр., II, 1951, 226);

— Ти не повинна забувати, що не маєш ніякого права плямити свій клас (Донч., II, 1956, 403).

3. перен., рідко. Те саме, що плямува́ти 3.

Кріпак Шевченко панство п’яне Плямив у вогняних словах… (Еллан, І, 1958, 240).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плямити — плями́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. плямити — див. ганьбити Словник синонімів Вусика
  3. плямити — [пл'амитие] -мл'у, -миш, -миемо, -миете, -мл'ат'; нак. -ми, -м'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. плямити — -млю, -миш; мн. плямлять; недок., перех. 1》 Покривати плямами, лишати на чому-небудь плями. || Забруднювати що-небудь. 2》 перен. Те саме, що плямувати 2). 3》 перен., рідко. Те саме, що плямувати 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. плямити — ПЛЯМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. плямля́ть; недок., кого, що. 1. Покривати плямами, лишати на чому-небудь плями. Кров підсиненими смугами плямить щоки (М. Стельмах); // Забруднювати що-небудь. Дарці аж жаль зробилося плямити адресою листівку (Ірина Вільде). Словник української мови у 20 томах
  6. плямити — ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ... Словник синонімів української мови
  7. плямити — Плямити, -млю, -миш гл. Пятнать, пятнить. Словник української мови Грінченка