побідоносний

ПОБІДОНО́СНИЙ, а, е. Який приносить перемогу, закінчується перемогою; переможний.

Побідоносне закінчення Великої Вітчизняної війни відкрило для СРСР величні перспективи мирного соціалістичного будівництва (Іст. укр. літ., II, 1956, 425);

Побідоносним ленінським шляхом веде партія народ, дедалі ширше розгортаючи комуністичне будівництво (Хлібороб Укр., 5, 1964, 1);

// Який перемагає; непереможний.

Про красу радянських людей під час Великої Вітчизняної війни говорили люди в країнах, де проходили наші побідоносні війська (Довж., III, 1960, 257);

// Який є втіленням, символом перемоги, символізує перемогу.

Над вільною українською землею сорок років майорить побідоносний прапор Великого Жовтня (Рад. Укр., 14.IV 1957, 1).