побіждати
ПОБІЖДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОБІДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех., рідко.
1. Те саме, що перемага́ти 1.
Отаман Матяш старенький на доброго коня сідає, Шість тисяч турок-яничар побіждає (Укр.. думи.., 1955, 15);
Ідуть [троянці], зімкнувшись міцно, тісно, Ідуть, щоб побідить поспішно Або щоб трупом полягти (Котл., І, 1952, 279);
— Здається мені, пани-браття, помираю славною смертю. Множество [безліч] ляхів побідив. Хай же квітне вічно руська земля! (Довж., І, 1958, 261).
2. перен. Здобувати перемогу над ким-, чим-небудь; переборювати когось, щось.
Він побідить, порве шкарлющі [шкаралющі] пересуду (Фр., X, 1954, 44);
// Добиватися успіху в кого-небудь, завойовувати чиюсь любов, прихильність і т. ін.
Їй здалося,.. що вона побідила й серце молодого панича (Н.-Лев., IV, 1956, 89).
Значення в інших словниках
- побіждати — побіжда́ти дієслово недоконаного виду перемагати рідко Орфографічний словник української мови
- побіждати — Перемогати, перемогти, поперемогати, змагати, змогти, позмагати, бороти, виборювати, вибороти, повиборювати, зборювати, збороти, позборювати, переборювати, перебороти, попереборювати, поборювати, побороти, долати, подолати, здолати, дужати, здужувати... Словник чужослів Павло Штепа
- побіждати — ПОБІЖДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОБІДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., кого, що, рідко. 1. Те саме, що перемага́ти 1. Отаман Матяш старенький на доброго коня сідає, Шість тисяч турок-яничар побіждає (з думи); Ідуть [троянці], зімкнувшись міцно, тісно, Ідуть... Словник української мови у 20 томах
- побіждати — Побіжда́ти, -да́ю, -єш сов. в. побіди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Побѣждать, побѣдить. Пан Хмельницький добре учинив: Польщу засмутив, Волощину побідив. Макс. Словник української мови Грінченка