повалитися

ПОВАЛИ́ТИСЯ¹, валю́ся, ва́лишся, док. Упасти, перекинутися від поштовху, удару і т. ін.

А чорная Свиня прийшла І чухаться тут заходилась. Драбина хить — і повалилась (Гл., Вибр., 1957, 217);

І пішла косить сокира По твердій твоїй корі; Повалились, мов колосся, І дуби, й осокори (Щог., Поезії, 1958, 315);

Тарас вистрелив. Андрій повалився на траву, не промовивши жодного слова (Довж., І, 1958, 264);

Страшний удар повною пляшкою по голові примусив офіцера обм’якнути й повалитися на підлогу (Гжицький, Опришки, 1962, 158);

// Безсило опуститися, лягти на що-небудь (від утоми, слабості і т. ін.).

Петро Федорович знеміг, повалився на ліжко — і знову заснув… (Мирний, І, 1954, 326);

Витягли мене [з ями], і я відразу повалився на землю, мов неживий (Фр., IV, 1950, 16);

Свекруха як сиділа, так і повалилася на лаву, зомлівши від переляку (Кучер, Голод, 1961, 395);

// Упасти вниз.

Ой, піду я поміж скали, В море повалюся! Як не в морі утоплюся, В камінь розіб’юся! (Рудан.,, Вибр., 1937, 21);

Величезний камінь рушився.. і, хвилю захитавшися в повітрі,.. повалився додолу (Фр., VI, 1951, 116);

Міст, перегорівши, з гуркотом повалився у воду (Гончар, III, 1959, 83);

// Розпастися, розвалитися.

Здавалося, от-от розпадуться від її [пісні] звуків ланцюги, поваляться стіни тюрем, упадуть трони… (Рильський, III, 1956, 11).

◊ Опу́кою повали́тися — упасти важко, всією вагою.

Опукою повалилася Катря біля сина та вже більше й не підводилась (Мирний, IV, 1955, 306);

Старий Калоша, як стояв, опукою повалився до підніжжя старенького образу святого Миколая (Вас., І, 1959, 204);

Повали́тися в но́ги (до ніг) — упасти перед ким-небудь для земного поклону, принижено просячи чогось.

Захарій так і поваливсь йому у ноги (Кв.-Осн., II, 1956, 368);

— Це ти, Полуяре? — запитала сухим голосом княгиня Ольга, побачивши сліпого. — Я, матінко княгинє, — скрикнув, почувши її голос, Полуяр і повалився їй у ноги (Скл., Святослав, 1959, 38);

Удвоє покірно похилена стать повалилася наново до ніг [суддів] (Коб., II, 1956, 213).

ПОВАЛИ́ТИСЯ², ва́литься, док. Те саме, що повали́ти².

— Сніг незабаром повалиться з неба (С. Ол., Вибр., 1959, 260).