1. Словник української мови в 11 томах

повдовіти

ПОВДОВІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Те саме, що овдові́ти.

Торік вийшла [молодиця] заміж, а цього року повдовіла (Март., Тв., 1954, 291);

Отець Іаков, повдовівши скоро після народження Нінки, сам випестив її, виглядів (Юхвід, Оля, 1959, 9);

Він [чорногуз] майже безперестанку клепав своїм дзьобом, наче сповіщав людям, що в дорозі повдовів (Томч., Готель.., 1960, 59).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повдовіти — повдові́ти дієслово доконаного виду овдовіти розм. Орфографічний словник української мови
  2. повдовіти — -ію, -ієш, док., розм. Те саме, що овдовіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повдовіти — ПОВДОВІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Те саме, що овдові́ти. Торік вийшла [молодиця] заміж, а цього року повдовіла (Л. Мартович); Сама Іваниха, повдовівши, має в господарстві і в млині багато праці і клопотів (О. Словник української мови у 20 томах
  4. повдовіти — Повдовіти, -вію, -єш гл. Овдовѣть. Перепеличенька повдовіла, заміж іти захотіла. Чуб. V. 1127. Словник української мови Грінченка