1. Словник української мови в 11 томах

повергати

ПОВЕРГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОВЕ́РГНУТИ і рідше ПОВЕ́РГТИ, гну, гнеш, док., перех., ритор.

1. Примушувати падати; звалювати;

// перен. Перемагати.

Всякого ж, хто нашій справі ворожий, сонце хай спалить, повергне народ (Тич., Зростай.., 1960, 15);

// тільки док., перен., діал. Кинути.

Не один [сусід] то й просто скаже: — Повергли би ви тото [те] майстрованнє [майстрування] (Фр., II, 1950, 39).

◊ Поверга́ти (пове́ргнути) в прах — розбивати, знищувати.

Він, сп’янілий від люті, все трощив і повергав у прах на своєму шляху (Добр., Очак. розмир, 1965, 170);

Хіба не ми в боях під Сталінградом Повергли в прах нападників орду! (Гонч., Вибр., 1959, 232).

2. У сполуч. з прийм. в та знах. в. ім. на позначення стану означає: викликати цей стан.

Вона, критика, повергала [кухаря] в такий гнів, в таку лють, що страви перекипали на плитах (Довж., III, 1960, 428).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повергати — поверга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повергати — -аю, -аєш, недок., повергнути і рідше повергти, -гну, -гнеш; мин. ч. поверг, -ергла, -ергло і повергнув, -ергнула, -ергнуло; док., перех., ритор. 1》 Примушувати падати; звалювати. || перен. Перемагати. || тільки док., перен., діал. Кинути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повергати — Валити, завалювати, завалити, позавалювати, звалювати, звалити, позвалювати, повалювати, повалити, розвалювати, розвалити, порозвалювати, кидати, кинути, викидати, викинути, повикидати, закидати, закинути, позакидати, перекидати, перекинути, поперекидати, розкидати, розкинути, порозкидати Словник чужослів Павло Штепа
  4. повергати — ПОВЕРГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОВЕ́РГНУТИ і рідше ПОВЕ́РГТИ, гну, гнеш, док., кого, що, уроч. 1. Примушувати падати; звалювати. Таки повергають Кочубея на дибу й в'яжуть за руки (Г. Словник української мови у 20 томах
  5. повергати — поверга́ти / пове́ргнути в прах (у по́рох) кого, що. Розбивати, знищувати кого-, що-небудь. Він сп’янілий від люті, все трощив і повергав у прах на своєму шляху (С. Добровольський); Хіба не ми в боях під Сталінградом, Повергли в прах нападників орду! (І. Фразеологічний словник української мови
  6. повергати — I. ВАЛИ́ТИ (силою змушувати падати), ВАЛЯ́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ, ПЕРЕКИДА́ТИ, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ТУРЛЯ́ТИ розм., ПОВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ЗВЕРГА́ТИ книжн., уроч. рідко, ТУРЛИ́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови