1. Словник української мови в 11 томах

повигоряти

ПОВИГОРЯ́ТИ, я́є і рідше ПОВИГОРА́ТИ, а́є, док.

1. Знищуватися, псуватися від вогню, пожежі і т. ін. (про все або багато чого-небудь).

— Та хай вона [війна] щезне, — думає Горпищенко-чабан, працюючи біля колодязя, — хай краще ніхто її не побачить, бо після неї, мабуть, і чистити було б нічого, всі колодязі в світі повигоряли б… (Гончар, Тронка, 1963, 54).

2. Засохнути, загинути від спеки, посухи скрізь або в багатьох місцях (про рослини).

Трава всюди пожовкла, повигорала за літо (Гжицький, Вел. надії, 1963, 332).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повигоряти — повигоря́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повигоряти — -яє і рідше повигорати, -ає, док. 1》 Знищуватися, псуватися від вогню, пожежі і т. ін. (про все чи багато чого-небудь). 2》 Засохнути, загинути від спеки, посухи скрізь або в багатьох місцях (про рослини). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повигоряти — ПОВИГОРЯ́ТИ, я́є і рідше ПОВИГОРА́ТИ, а́є, док. 1. Знищуватися, псуватися від вогню, пожежі і т. ін. (про все або багато чого-небудь). Словник української мови у 20 томах