1. Словник української мови в 11 томах

повипадати

ПОВИПАДА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. Випасти (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох).

Тією [кінською] волосінню ластівка малят прив’язує, щоб не повипадали з гнізда (Гончар, Тронка, 1963, 40);

В неї повипадали зуби, й вона все ремствувала та допікала, що й паляниці тверді, й пироги не пухкі (Н.-Лев., III, 1956, 209).

◊ Повипада́ти з голови́ — забутися (про все або багато чого-небудь).

— В мене вже все повипадало з голови,, що ти [мені] читав (Н.-Лев., III, 1956, 89).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повипадати — повипада́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повипадати — -ає, -аємо, -аєте, док. Випасти (про все чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повипадати — ПОВИПАДА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. Випасти (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох). Тією [кінською] волосінню ластівка малят прив'язує, щоб не повипадали з гнізда (О. Словник української мови у 20 томах
  4. повипадати — Повипадати, -даємо, -єте гл. Выпасть (во множеств.). Чи чуєш, дядьку! Щось у тебе з воза повипадало! Кіевск. у. Зуби... повыпадали. Чуб. II. 270. Словник української мови Грінченка