повиповзати
ПОВИПОВЗА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док.
1. Виповзти (про всіх або багатьох).
Солдати повиповзали з окопів.
2. перен. Повільно рухаючись, виїхати, вийти і т. ін. звідкись, кудись (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь).
І діди повиповзали, шепочуть молитви старим богам (Хотк., II, 1966, 320);
Тихо на селі. Помалу, прищулено й озираючись, із хат повиповзали сірі фігури (Головко, І, 1957, 64);
// Повільно рухаючись, з’явитися звідки-небудь, поширитися десь (про все або багато чого-небудь).
З-за лісу повиповзали хмари.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повиповзати — повиповза́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повиповзати — -ає, -аємо, -аєте, док. 1》 Виповзти (про всіх чи багатьох). 2》 перен. Повільно рухаючись, виїхати, вийти і т. ін. звідкись, кудись (про всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь). || Повільно рухаючись, з'явитися звідки-небудь, поширитися десь (про все чи багато чого-небудь). Великий тлумачний словник сучасної мови
- повиповзати — ПОВИПОВЗА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. 1. Виповзти (про всіх або багатьох). Грузовик їхній зупинився біля високої нескошеної суданки. Поранені.., повиповзавши з суданки, зустріли їх з неприхованою радістю: – Ми вже й не думали, що ви приїдете (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах