1. Словник української мови в 11 томах

повиточок

ПОВИТО́ЧОК, чка, ч. Те саме, що пови́вач.

Жаль мені тую дочку, що покинула в повиточку (Чуб., V, 1874, 665).

З повито́чку — змалку, з пелюшок, з раннього дитинства, з наймолодшого віку.

Як цілком правдива душа, з повиточку зучена до правди, вона не знала тепер, як їй перебути цю першу кривду? (Л. Янов., І, 1959, 391).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повиточок — повито́чок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. повиточок — -чка, ч. Те саме, що повивач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повиточок — ПОВИТО́ЧОК, чка, ч. Те саме, що пови́вач. Жаль мені тую дочку, що покинула в повиточку (П. Чубинський). ○ (1) З повито́чку – з раннього дитинства, з наймолодшого віку. Як цілком правдива душа, з повиточку зучена до правди, вона не знала тепер, як їй перебути цю першу кривду? (Л. Яновська). Словник української мови у 20 томах
  4. повиточок — з повито́чку. З раннього дитинства, з наймолодшого віку. Як цілком правдива душа, з повиточку зучена до правди, вона не знала тепер, як їй перебути цю першу кривду? (Л. Яновська). Фразеологічний словник української мови
  5. повиточок — Повиточок, -чка м. 1) Свивальникъ и пеленки, въ которые завернутъ ребенокъ. А жаль мені тую дочку, що покинула в повиточку. Чуб. V. 665. 2) Сорочка (въ которой родится иногда животное). Теля в повиточку. Богод. у. Словник української мови Грінченка