повкривати
ПОВКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Укрити чим-небудь усіх або багатьох, усе або багато чогось.
[Перше потерча:] Нас матуся положила і м’якенько постелила, бо на ріння, на каміння настелила баговиння і лататтям повкривала, і тихенько заспівала (Л. Укр., III, 1952, 186);
Повкривавши дітей, Олена підійшла до печі (Тют., Вир, 1964, 26);
*Образно. Заграй, старий.., Чаруй мені й дівчину ту, Що мною гордувала; Збуди ти всіх, що вже земля Навіки повкривала… (Пісні та романси.., II, 1956, 167);
// Зробити дахи, накриття над чим-небудь.
В хатах викопали [есесівці] глибокі ями, повкривали товстими дубами, ще й залізом (Ю. Янов., І, 1954, 76);
// Покрити собою кого-, що-небудь (скрізь або в багатьох місцях).
— Вже дружину твою, княже, Птиці повкривали (Рудан., Вибр., 1949, 147).
Значення в інших словниках
- повкривати — повкрива́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повкривати — -аю, -аєш, док., перех. Укрити чим-небудь усіх чи багатьох, усе чи багато чогось. || Зробити дахи, накриття над чим-небудь. || Покрити собою кого-, що-небудь (скрізь або в багатьох місцях). Великий тлумачний словник сучасної мови
- повкривати — ПОВКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. Укрити чим-небудь усіх або багатьох, усе або багато чогось. [Перше потерча:] Нас матуся положила і м'якенько постелила, бо на ріння, на каміння настелила баговиння і лататтям повкривала... Словник української мови у 20 томах
- повкривати — Повкрива́ти, -ва́ю, -єш гл. Укрыть, накрыть (многихъ, многое). Лягайте дітки, спати, а я вас повкриваю гарненько, щоб не померзли. Богодух. у. Ворохи (на току) швидче повкривайте, бо дощ находе. Харьк. у. Словник української мови Грінченка