повозка
ПОВО́ЗКА, и, ж. Безресорний простої будови екіпаж на колесах; взагалі будь-який колісний перевізний засіб простої будови.
Повозка покотилася не битим шляхом, а травою (Мирний, IV, 1955, 323);
Краньцовська пояснила, що навмисне взяла криту повозку, бо одно, що надворі спека й порохи, а друге, що чоловік її може бути п’яний (Март., Тв., 1954, 256);
Чотириколісна повозка з юртою.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повозка — пово́зка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- повозка — -и, ж. Безресорний простої будови екіпаж на колесах; взагалі будь-який колісний перевізний засіб простої будови. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повозка — Віз, візок, див. карета, теліга, тачанка, тарантас, ляндо, фіра Словник чужослів Павло Штепа
- повозка — ПОВО́ЗКА, и, ж. Безресорний простої будови екіпаж на колесах; взагалі будь-який колісний перевізний засіб простої будови. Повозка покотилася не битим шляхом, а травою (Панас Мирний); Краньцовська пояснила, що навмисне взяла криту повозку, бо одно... Словник української мови у 20 томах
- повозка — I. ЕКІПА́Ж (на ресорах з дверцятами та вікнами, іноді — з відкидним верхом), КОЛЯ́СКА, ВІЗО́К, ЧОРТОПХА́ЙКА розм., КОЛЯ́СА заст., ПОВІ́З (ПОВО́З) заст., БУ́ДКА діал. Словник синонімів української мови