1. Словник української мови в 11 томах

повторюваний

ПОВТО́РЮВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до повто́рювати.

В його плаксивім голосі і в тім щохвиля повторюванім «паночку» жандарм добачав укритий насміх над своєю властю [владою] (Фр., II, 1950, 30);

Він виголошував тост на честь Горпини, це можна було зрозуміти з часто повторюваного її імені (Ю. Янов., Мир, 1956, 274).

2. у знач. прикм. Який буває, трапляється і т. ін. знову, вдруге; повторний.

В розташуванні повторюваних членів речення автор [Марко Вовчок] не обов’язково дотримується якоїсь певної симетрії (Курс. іст. укр. літ. мови, І, 1958, 403).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повторюваний — повто́рюваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. повторюваний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до повторювати. 2》 у знач. прикм. Який буває, трапляється і т. ін. знову, вдруге; повторний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повторюваний — ПОВТО́РЮВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до повто́рювати. В його плаксивім голосі і в тім щохвиля повторюванім “паночку” жандарм добачав укритий насміх над своєю властю [владою] (І. Словник української мови у 20 томах