повходити
ПОВХО́ДИТИ і ПОВВІХО́ДИТИ, ить, имо, ите, док.
1. Ввійти кудись, у щось, до когось (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь; у багатьох місцях).
Незабаром повходили в хату й другі [товариші Чіпки] (Мирний, II, 1954, 297);
Нараз музика втихла.. та співи перестали, із сусідніх світлиць повходили старші панотчики і старші пані (Фр., І, 1955, 185);
Не дуже відчиняючи ворота, всі поввіходили [в клуню] і знову їх зачинили (Гр., II, 1963, 302).
2. Проникнути в глибину чого-небудь, просякнути у багатьох місцях.
Повходила кров у землю (П. Куліш, Вибр., 1969, 349).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повходити — повхо́дити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повходити — і поввіходити, -ить, -имо, -ите, док. 1》 Ввійти кудись, у щось, до когось (про всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь; у багатьох місцях). 2》 Проникнути в глибину чого-небудь, просякнути у багатьох місцях. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повходити — ПОВХО́ДИТИ і ПОВВІХО́ДИТИ, ить, имо, ите, док. 1. Ввійти кудись, у щось, до когось (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь; у багатьох місцях). Незабаром повходили в хату й другі [товариші Чіпки] (Панас Мирний); Нараз музика втихла .. Словник української мови у 20 томах
- повходити — Повхо́дити, -димо, -дите гл. Войти (о многихъ). От вони повходили в хату. Рудч. Ск. II. 48. Словник української мови Грінченка