повідкидати
ПОВІДКИДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Відкинути вбік або назад від кого-, чого-небудь усе або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях.
Покликали [комісар з козаком] усіх хурщиків, повідкидали вози та й попереїжджали [місток] (Кв.-Осн., II, 1956, 146).
2. Лежачи, безвладно відвести вбік ноги, руки, голови; відхилити назад тіло, обпершись об що-небудь (про всіх або багатьох).
Повідкидавши, ніби для рівноваги перевантажених черев, свої туші на спинки стільців, чоловіки.. ліниво смоктали пиво (Вільде, Сестри.., 1958, 194).
◊ Повідкида́ти но́ги (ра́тиці, ра́тички і т. ін.), зневажл.:
а) дуже стомитися (від надмірного ходіння, танців і т. ін.).
[Мелашка:] Похрипли від співів і ноги від танців повідкидали дружки, свашки та приданки… (Кроп., IV, 1959, 11);
б) умерти (про людей); здохнути (про тварин).
— Скоро наші муки закінчаться, чи ганятимуть нас по степах, доки і ратички повідкидаєш? (Тют., Вир, 1964, 467).
Значення в інших словниках
- повідкидати — повідкида́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повідкидати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Відкинути вбік або назад від кого-, чого-небудь усе чи багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. 2》 Лежачи, безвладно відвести вбік ноги, руки, голови; відхилити назад тіло, обпершись об що-небудь (про всіх чи багатьох). Великий тлумачний словник сучасної мови
- повідкидати — ПОВІДКИДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Відкинути вбік або назад від кого-, чого-небудь усе або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. Покликали [комісар з козаком] усіх хурщиків, повідкидали вози та й попереїжджали [місток] (Г. Словник української мови у 20 томах
- повідкидати — відки́нути / відкида́ти но́ги (вульг., жарт. копи́та, ра́тиці і т. ін.), зневажл. 1. Померти, загинути. Ори (Пархоме) і засівай лани, Коси широкі перелоги, І грошики за баштани лупи — та все одкинеш ноги! (П. Фразеологічний словник української мови
- повідкидати — Повідкида́ти, -да́ю, -єш гл. Отбросить (во множествѣ). Словник української мови Грінченка