1. Словник української мови в 11 томах

повіз

ПО́ВІЗ, возу, ч., заст. Екіпаж.

Старий порівнявся з панським повозом, зійшов з дороги (Укр.. казки, легенди.., 1957, 385);

В повіз великий богині щасливої впряжені коні (Л. Укр., IV, 1954, 280);

Звели запрягти йому в повіз Коней, ходою найшвидших (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 67).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повіз — По́віз: — запряжена карета [51] Словник з творів Івана Франка
  2. повіз — по́віз іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  3. повіз — див. ЕКІПАЖ. Словник синонімів Караванського
  4. повіз — -воза, ч., заст. Екіпаж. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. повіз — ПО́ВІЗ, возу, ч., заст. Екіпаж. Старий порівнявся з панським повозом, зійшов з дороги (з казки); В повіз великий богині щасливої впряжені коні (Леся Українка); Звели запрягти йому в повіз Коней, ходою найшвидших (Борис Тен, пер. з тв. Гомера). Словник української мови у 20 томах
  6. повіз — I. ЕКІПА́Ж (на ресорах з дверцятами та вікнами, іноді — з відкидним верхом), КОЛЯ́СКА, ВІЗО́К, ЧОРТОПХА́ЙКА розм., КОЛЯ́СА заст., ПОВІ́З (ПОВО́З) заст., БУ́ДКА діал. Словник синонімів української мови
  7. повіз — Повіз нар. = повз. Лохв. у. Іду повіз його та й думаю: чи займе ж він мене? Пирят. у. --------------- Повіз, -возу м. Экипажъ. Посідали пани у той повіз. МВ. (О. 1862. III. 51). Перестріли разбойники і одібрали і гроші, і одежу, і коні з повозом. Чуб. II. 206. Словник української мови Грінченка