1. Словник української мови в 11 томах

повіт

ПОВІ́Т, у, ч. У дореволюційній Росії і в СРСР до районування 1929 р. — адміністративно-територіальна одиниця, складова частина губернії.

Чорний гай далеко, у іншому повіті, і Кармелю туди нема по що братись (Вовчок, І, 1955, 357);

— Кращого бочкаря, як Матвій Вирвикишка.., хоч і п’ять повітів обійди, то й то не знайдеш (Тют., Вир, 1964, 287);

// розм. Населення цієї адміністративно-територіальної одиниці.

Стояло військо тут зальотне, Волове, кінне і піхотне, І ввесь був зібраний повіт (Котл., І, 1952, 171);

Не один повіт знав о. Хведора; його знала навіть уся губернія (Н.-Лев., І, 1956, 116);

// розм. Повітове місто.

Юхрим таки доскочив свого: ..вискочив у повіт і працює там аж фінінспектором (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 117).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повіт — пові́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. повіт — див. ОКРУГА. Словник синонімів Караванського
  3. повіт — -у, ч., іст. У дореволюційній Росії та в СРСР до районування 1929 р. – адміністративно-територіальна одиниця, складова частина губернії. || розм. Населення цієї адміністративно-територіальної одиниці. || розм. Повітове місто. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. повіт — Пові́т, -ту, -тові, в -ті; -ві́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. повіт — ПОВІ́Т, у, ч. У царській Росії і в СРСР до районування 1929 р. – адміністративно-територіальна одиниця, складова частина губернії. Словник української мови у 20 томах
  6. повіт — повіт (повѢт) одиниця адміністративного поділу, адміністративно-територіальні одиниці, на які поділялися воєводства Словник застарілих та маловживаних слів
  7. повіт — Повіт, -ту м. 1) Уѣздъ. Левиц. Пов. 208. Таких ведмедів на приміті ще трохи є у нашому повіті. Гліб. 2) повітами. Мѣстами, полосами. Оцей сніг випав не скрізь, а повітами: от за Любар, то й нема вже. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка