пов’язка

ПОВ’Я́ЗКА, и, ж.

1. Вузький шматок тканини, яким обв’язують що-небудь (голову, руку і т. ін.).

Пані Люба недужа лежить з пов’язкою на голові в ліжку (Вас., III, 1960, 223);

Жінки клопочуться з ізоляційним матеріалом, з отією самою синтетичною скловатою, захищаючись від її гострої пилюки марлевими пов’язками (Гончар, Тронка, 1963, 341);

// Смужка тканини на рукаві як знак чого-небудь.

До нас під’їхав на коні офіцер військової академії з червоною пов’язкою на рукаві (Панч, На калин. мості, 1965, 70);

// Шматок тканини, бинта і т. ін., що підтримує хвору частину тіла в потрібному положенні або закріплює на ній перев’язний матеріал.

Остапові зсунулась пов’язка з рани, і.. йому ніяк не вдавалось зав’язати її (Коцюб., І, 1955, 374);

Рука висіла у нього на пов’язці (Рибак, Час.., 1960, 867).

2. Старовинний жіночий головний убір.

Темне волосся, зачесане на проділ, прикривала шовкова біла пов’язка, кінці якої спускалися на груди (Скл., Святослав, 1959, 30).