пов’язуватися
ПОВ’Я́ЗУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПОВ’ЯЗА́ТИСЯ, в’яжу́ся, в’я́жешся, док.
1. Обмотувати себе чим-небудь, зав’язуючи кінці; обв’язуватися.
Пов’язалася [Маруся] білим рушником, мов наміткою (Хотк., II, 1966, 37);
// Надівати на себе що-небудь, стягуючи кінці вузлом; зав’язуватися.
Досі його шовковою хусткою пов’язується Галина (Стельмах, II, 1962, 229);
Вона одягла демісезонне пальто, пов’язалася хусткою (Шиян, Гроза.., 1956, 370).
2. Ставитися в зв’язок з ким-, чим-небудь; співвідноситися.
З ним [Преображенським] пов’язувалося й інше, про що давно вже з приємністю забулося (Ле, Міжгір’я, 1953, 38);
Все, що думав зараз Черниш, якось неминуче пов’язувалося з Ясногорською (Гончар, III, 1959, 391);
// Виклика́ти в уяві певні спогади; асоціюватися з ким-, чим-небудь.
Одна згадка шкільних років пов’язується в мене зі страшною звісткою про злодійське вбивство улюбленця народу Кірова (Ю. Янов., II, 1954, 17).
3. Поєднуватися в ціле, об’єднуватися разом на основі чого-небудь спільного.
Ще старші зяті обходили молодшого. Ще басували. Треба було якоїсь оказії, щоб через неї рід докупи пов’язався (Кач., II, 1958, 11);
// з чим. Сполучатися, поєднуватися як частини єдиного цілого.
Теорія літератури в дослідженнях радянських літературознавців все тісніше пов’язується з потребами літературної практики (Рад. літ-во, 1, 1957, 3);
З народною освітою, вихованням та педагогікою тісно пов’язалася художня література (Літ. Укр., 18.VI 1968, 3);
// Бути поєднаним з чим-небудь, відповідати чомусь.
— Те, що він говорив, не пов’язувалось з його шахраюватим виглядом і могло здивувать (Голов., Тополя.., 1965, 102).
4. розм. Зближуватися, вступати з ким-небудь у якісь стосунки, мати якусь спільну справу (перев. неприємну, варту осуду і т. ін.).
— Вони побили і прогнали свого вітця, вони тепер пов’язались з якимись злодіяками! (Фр., VIII, 1952, 149).
5. тільки док. Утворитися, зав’язатися (про плоди).
Дощі стривожили Теклю.. Збур’яніла картопля, вигнала билля, аби хоч пов’язалася (Горд., Дівчина.., 1954, 151).