1. Словник української мови в 11 томах

поганин

ПОГА́НИ́Н, а, ч.

1. заст. Той, хто не сповідує християнської віри; нехристиянин.

[Парвус:] Тільки ж вислуха́ти, як той поганин ображає бога і перемовчувать — се теж спокуса (Л. Укр., II, 1951, 408);

— Серед тих жінок з-під лісу погани вхопили й мою дочку Олену… (Ле, Хмельницький, І, 1957, 325).

2. рідко. Те саме, що пога́нець 1.

— Хіба ж ти винна, Що тобі скучно в моїй хаті? Ото би я був поганин, якби я пальцем кивнув на тебе! (Круш., Буденний хліб.., 1960, 259).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поганин — Пога́нин: — той, хто не сповідує християнської віри, нехристиянин, язичник [51] — язичник [X] Словник з творів Івана Франка
  2. поганин — (той, хто не визнає християнства) нехристиянин, нехрист, нехрещений, язичник. Словник синонімів Полюги
  3. поганин — пога́ни́н іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири пога́ни́на Орфографічний словник української мови
  4. поганин — Нехристиянин, басурмен, нехрист, р. поганець, як ім. поганий. Словник синонімів Караванського
  5. поганин — -а, ч. 1》 заст. Той, хто не сповідує християнської віри; нехристиянин; язичник. 2》 рідко. Те саме, що поганець 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. поганин — ПОГА́НИ́Н, а, ч. 1. заст. Той, хто не сповідує християнської віри; нехристиянин. [Парвус:] Тільки ж вислуха́ти, як той поганин ображає бога і перемовчувать – се теж спокуса (Леся Українка); – Серед тих жінок з-під лісу погани вхопили й мою дочку Олену... Словник української мови у 20 томах
  7. поганин — ПОГА́НИ́Н (той, хто не сповідує християнської віри), НЕХРИСТИЯ́НИ́Н, НЕХРЕЩЕ́НИЙ, ЯЗИ́ЧНИК, НЕ́ХРИСТ заст., розм. Він зрідні став сирійським поганинам, — Що йменувались "пильними". Словник синонімів української мови
  8. поганин — Поганин, -на м. 1) Язычникъ. Єв. Мт. X. 5. Був їден поганин, недовірок. Гн. І. 127. Остафій як був поганином, звавсі Плакида. Гн. І. 156. 2) Волкъ. О. 1861. X. 126. Словник української мови Грінченка