поглядіти
ПОГЛЯ́ДІ́ТИ, я́джу́, я́ди́ш, док., розм.
1. неперех. Те саме, що подиви́тися 1, 2.
Дивлюся — люди аж кишать… Що, думаю, за чудасія?! Покинув віз коло Гордія, А сам побіг, щоб поглядіть… (Гл., Вибр., 1957, 81).
2. перех. і неперех. Торкнутися, помацати що-небудь, шукаючи, перевіряючи.
Погляділа кишеню, аж тютюнцю зо жменю (Сл. Гр.);
[Куць (прикладає її руку до своїх грудей):] Ось поглядіть, як серце тіпається (Мам., Тв., 1962, 424).
3. перех. Доглядати якийсь час.
Пріську батько поглядить. Занеси-но її до батька, онде до стодоли (Л. Укр., III, 1952, 637).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поглядіти — погля́ді́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- поглядіти — -яджу, -ядиш, док., розм. 1》 неперех. Те саме, що подивитися 1), 2). 2》 перех. і неперех. Торкнутися, помацати що-небудь, шукаючи, перевіряючи. 3》 перех. Доглядати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поглядіти — ПОГЛЯ́ДІ́ТИ, я́джу́, я́ди́ш, док., розм. 1. без прям. дод. Те саме, що подиви́тися 1, 2. Дивлюся – люди аж кишать... Що, думаю, за чудасія?! Покинув віз коло Гордія, А сам побіг, щоб поглядіть... (Л. Глібов). 2. кого, що і без прям. дод. Словник української мови у 20 томах
- поглядіти — Погля́діти, -джу, -диш гл. 1) Посмотрѣть, поглядѣть. Піди, мила, погляди, чи всі коні вороні. Чуб. V. 739. 2) Пощупать. Погляділа кишеню, аж тютюнцю зо жменю. Грин. III. 561. Словник української мови Грінченка