1. Словник української мови в 11 томах

погоня

ПОГО́НЯ, і, ж.

1. Переслідування втікача з метою його спіймання.

[Гостомисл:] Швидко За ними рушимо в погоню (Фр., IX, 1952, 269);

Ось вони [цигани] скотилися в улоговину і ніби пропали там, але згодом вискочили знову і.. продовжували погоню (Тют., Вир, 1964, 71).

У пого́ню — слідом, навздогін.

Пішов милий у дорогу, За ним мила у погоню (Чуб., V, 1874, 525);

Шубовснув [пароплав] у відкриту чорну безодню. В погоню ж йому заморгала сліпучо-синя блискавка (Ірчан, II, 1958, 329).

2. Людина або група людей, які переслідують кого-небудь.

І Алі, і Фатьма були тут людьми чужими, не знали стежок і легко могли заплутатися в їх лабіринті — і на це рахувала погоня (Коцюб., І, 1955, 400);

Пустилися козаки щодуху гірською стежкою, а вже погоня за плечима (Довж., І, 1958, 276).

3. перен. Велике прагнення досягти, добитися чого-небудь.

Життя з його скаженим шалом, З погонею за ідеалом, З його стражданням і болінням.. — се дві противні сили, Що між собою в бій вступили (Вороний, Вибр., 1959, 54);

Поступ, погоня за пізнанням.. не завжди підвладні людині (Мушк., Серце.., 1962, 184).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погоня — (намагання спіймати когось) гонитва, переслідування, гонка. Словник синонімів Полюги
  2. погоня — пого́ня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. погоня — Гонитва, переслідування, фр. здогін, догоня <н. на здогін>; (учасники погоні) гонителі, переслідувачі, д. погонці. Словник синонімів Караванського
  4. погоня — -і, ж. 1》 Переслідування втікача з метою його спіймання. 2》 Людина або група людей, які переслідують кого-небудь. 3》 перен. Велике прагнення досягти, добитися чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. погоня — Гонитва Словник чужослів Павло Штепа
  6. погоня — ПОГО́НЯ, і, ж. 1. Переслідування втікача з метою його спіймання. [Гостомисл:] Швидко За ними рушимо в погоню (І. Франко); Ось вони [цигани] скотилися в улоговину і ніби пропали там, але згодом вискочили знову і .. продовжували погоню (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах
  7. Погоня — Дeржавний гeрб Литви: у чeрвоному полі лицар мчить на коні; відомий з XIV ст., спершу, як вважають, гeрб Ольґeрда, потім гeрб Вeл. князівства Литовського; від часів Яґеллонів у складі гeрба пол.-литовської дeржави; 1919-40 і з 1991 гeрб Литовської Рeспубліки; 1992-95 також Рeспубліки Білорусь. Універсальний словник-енциклопедія
  8. погоня — ГОНИ́ТВА (біг, швидка їзда за втікачем і т. ін.), ПОГО́НЯ, ПЕРЕСЛІ́ДУВАННЯ, ГО́НКА. Довго тяглася гонитва, аж дикі нетрі та комиші сховали недобитків у своїй гущині (М. Коцюбинський); За ним стежили. Більше того: за ним була погоня (В. Словник синонімів української мови
  9. погоня — Погоня, -ні ж. Погоня. КС. 1882. XII. 502. Ой Марку ж, мій Марку, не дрімай зо мною, бо побіжить мати в погоню за мною. Чуб. V. 226. ум. погонечка, погононька. Словник української мови Грінченка