погостити
ПОГОСТИ́ТИ, ощу́, ости́ш, док., розм.
1. перех. Те саме, що пригости́ти.
От Лисичка і кличе Журавля до себе в гості. — Приходи, кумцю!..Чим хата багата, тим і погощу (Фр., IV, 1950, 57);
— Коли Шіпош добре торгував, то хоч не поскупився тебе чимсь погостити? — спитав Жменяк (Томч., Жменяки, 1964, 85).
2. неперех. Гостити, гостювати якийсь час.
Еней так з човна закричав: — Іду к Евандру погостити, на перепутті одпочити, Евандр цар добрий, я чував (Котл., І, 1952, 201);
Вона й розголосила скрізь, що дівчина, яка ніби приїхала погостити до неї, — це синова наречена (Грим., Подробиці.., 1956, 12).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- погостити — погости́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- погостити — -ощу, -остиш, док., розм. 1》 перех. Те саме, що пригостити. 2》 неперех. Гостити, гостювати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- погостити — ПОГОСТИ́ТИ, ощу́, ости́ш, док., розм. 1. кого. Те саме, що пригости́ти. От Лисичка і кличе Журавля до себе в гості. – Приходи, кумцю! .. Чим хата багата, тим і погощу (І. Франко); – Коли Шіпош добре торгував, то хоч не поскупився тебе чимсь погостити?... Словник української мови у 20 томах
- погостити — ЧАСТУВА́ТИ (щиро й радо запрошувати когось поїсти, випити тощо), ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ), УГОЩА́ТИ (ВГОЩА́ТИ) розм., ГОСТИ́ТИ розм., ПО́ШТУВАТИ розм., ШАНУВА́ТИ розм., ПРИШАНО́ВУВАТИ розм., ТРАКТУВА́ТИ розм., ВІТА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- погостити — Погости́ти, -щу́, -стиш гл. Угостить, принять какъ гостя. Прийняла їх у хату, але не мала чим їх погостити. Гн. І. 93. Нас... так файно погостив. Гн. II. 41. Запросив і погостив їх дуже красно. Драг. 121. Словник української мови Грінченка