1. Словник української мови в 11 томах

погримати

ПОГРИ́МАТИ, аю, аєш, док. Гримати якийсь час.

Погримала на його Мотря, налякала, що бозя битиме, коли таке буде робити (Мирний, II, 1954, 51);

Оце він, власне, й хотів сказати. Пожену [худобу пастися], мовляв, а ти погуляй з подругами. А то в жарт погримав (Головко, І, 1957, 107).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погримати — погри́мати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. погримати — -аю, -аєш, док. Гримати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. погримати — Погри́мати, -маю, -маєш, -має Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. погримати — ПОГРИ́МАТИ і розм. ПОГРІ́МАТИ, ає, ають, недок., ПОГРИМА́ТИ і розм. ПОГРІМА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. Про грім – час від часу утворювати гучний, різкий звук. Став грім погрімати, стала чорна хмара наступати (Сл. Словник української мови у 20 томах
  5. погримати — Погримати, -маю, -єш гл. = погрімати. Словник української мови Грінченка