подичавіти
ПОДИЧА́ВІТИ, іє, іємо, ієте, док.
1. Те саме, що здича́віти (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь).
Він [сторож] мав там [на пасіці] кури, що подичавіли. Сторож не міг їх половити (Укр.. казки, легенди.., 1957, 463).
2. перен. Втратити людські якості, людський вигляд, стати схожим на звіра (про всіх або багатьох).
Він [Фідель Кастро] говорить — і до радій [радіо] Припадають ті, що в зраді й Злобі, немочі, зневірі Подичавіли, як звірі (Павл., Пальм. віть, 1962, 39).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- подичавіти — подича́віти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- подичавіти — -іє, -іємо, -ієте, док. 1》 Те саме, що здичавіти (про всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь). 2》 перен. Втратити людські якості, людський вигляд, стати схожим на звіра (про всіх чи багатьох). Великий тлумачний словник сучасної мови
- подичавіти — ПОДИЧА́ВІТИ, іє, іємо, ієте, док., без дод. 1. Про звірів – перестати бути свійським, стати диким; здича́віти (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Він мав там [на пасіці] кури, що подичавіли. Сторож не міг їх половити (з казки). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
- подичавіти — Подича́віти, -віємо, -єте гл. Одичать (о многихъ). Словник української мови Грінченка